Якщо хочеш знати, що майстер думає про гроші, спитай, у кого він їх взяв.
Брати гроші за ігри - нормально. Не брати - теж нормально.
Допоки всіх гравців (включно з майстром) це влаштовує.
"Жадібність - це погано. Монетизація хоббі - ще гірше." - казали вони.
«Закрийся і візьми мої гроші!» - гравці, виключно в моїй уяві.
Сьогодні я буду писати про жахливе і брудне явище нашого спільного хобі, а саме про грошову складову. Катастрофа, адже в пристойному суспільстві про це шепочуть на кухні, в перервах між підрахунком чужих доларів.
Як майстер, я пробував водити і платні, і безкоштовні ігри. Як гравець - грати і так, і так, та цього разу зупинюсь детальніше на перспективі майстра.
За моїми спостереженнями, різниця в очікуваннях, і дуже залежить від того, наскільки добре майстер знає групу.
Для себе я вирішив, що платні ігри це не те, що я хочу проводити, адже оплата рідко покриває підготовку до гри повною мірою.
Втім, все по порядку.
Платні ігри, що та як?
Безкоштовні ігри, чому та навіщо?
Що я для себе вирішив?
Платні ігри, що та як?
Підштовхують майстра серйозно працювати над іграми.
Дають можливість вкладатися в процес більше.
Можуть негативно впливати на дружбу.
Проста і зрозуміла мотивація.
Збережи це фото на свою сторінку в блогу, і тоді гравці принесуть тобі грошей за наступну гру. Автор не несе відповідальності за невиправдані очікування.
Я ніколи не займався проведенням ігор, як своєю основною діяльністю. Тому наведений нижче досвід я отримав, проводячи платні ігри як другу/третю/четверту роботу, або спостерігаючи за іншими майстрами.
Цю категорію я розіб'ю на дві частини, згідно до того, як добре майстер знає своїх гравців. В цілому, тут справа в тому, як себе позиціонувати. Береш гроші? Мабуть, дуже класно водиш ігри.
Одразу зауважу, що тут я розглядатиму майже ідеальні випадки, коли у стосунках майстер-група ніхто не хоче отримати вигоду за ігровим столом за рахунок грошей. Тобто, передати під столом сотку за те, що атака пройшла, або погрожувати повернути кошти за гру, якщо не перестанеш зваблювати кобольдів - це інша проблема.
Платні ігри із незнайомими гравцями.
Гравці частіше приходять з очікуваннями, що майстер проведе шикарно. І це логічно, бо він бере за то гроші.
В той же час, майстер може очікувати, що гравці будуть адекватні, бо вони знають, за що платять гроші. І мати грошову мотивацію, на додачу до будь-якої іншої, що він має для цих ігор.
Це плюс, бо в таких товарно-грошових відносинах є чітке розмежування, хто що привносить у гру. З боку майстра це підготовка, інвестиція часу та зусиль у те, щоб гра відбулась блискуче. Спроба зробити товар, який захочуть купити. З боку решти гравців - купівля якісного продукту, на противагу доступним безкоштовним аналогам.
Я не кажу, що безкоштовні ігри неякісні, або платні ігри завжди цікаві. Це все - очікування, що або справджуються, або ні. Для обох сторін оплата за гру подібна до членського внеску у закритому клубі. Тобто, для цієї гри є поріг входження.
Втім, це може призвести до вигорання майстра, який старатиметься надмірно. Або до виродження кампанії в "хто платить, той замовляє музику", де в спробі догодити гравцям втрачається все інше.
Платні ігри із гравцями-друзями.
Майже те саме, що грати із незнайомцями, проте тут це більше про розуміння групою, що майстер вкладає значно більше часу і зусиль в гру, аніж решта гравців.
Тобто, не про купівлю послуги гри, а про компенсацію затраченого часу. Подяка за працю в грошовому еквіваленті. Або піцою, напоями, смаколиками - будь-який варіант.
Додаткова перевага у можливості більш відкрито комунікувати очікування від гри. Маю на увазі, що процес, в якому майстер краще знає, тут гірше працює. Бо ви всі скинулись на круту історію - хтось грошима, хтось часом. І ця причетність дає умовне право голосу, і бажання ним скористатися.
Це спрощує майстру підготовку, адже так точно знаєш, чого хоче група. Також, проблема з надмірною підготовкою менш виражена, бо коли група хоче дружити з вовками, останнім можна не готувати статблок.
Втім, брати з друзів гроші може бути складно, особливо коли знаєш про їх фінансову ситуацію. Та й гроші рідко йдуть на користь дружбі, тож тут з недоліків радше соціальний аспект.
Додаткові моменти.
Платні ігри, незалежно від групи, відкривають майстру додаткові фінансові можливості.
Не треба думати, яку частину власного (або сімейного) бюджету витратити на покупку пригод, рулбуків, на друк матеріалів або замовлення мініатюр. Заробив свою тисячу іграми - вклав в розвиток кампанії. Не заробив - не вклав, пишеш нову кампанію. Мотивує, допомагає, надихає. Але не всіх.
В той же час, кампанія може виродитися в суцільний філерний епізод, де майстер водить, поки йому платять. І сюжет так ніколи і не доходить фіналу, бо бажання і надалі купувати жвачку формату "1 бій, 1 соціальний енкаунтер, 3 діалога, до зустрічі наступного тижня" з часом зникає.
Окрема категорія майстрів водить за донат на різні шляхетні справи. Цим людям я дякую, бо вони роблять крутезну справу. Нагадаю їм берегти себе, та пам'ятати - всіх донатів не збереш, і у випадку вигорання ігри будуть викликати виключно огиду, і тоді взагалі ніяких донатів.
Безкоштовні ігри, чому та навіщо?
Підходять тим, хто горить справою і має достатньо ресурсу на реалізацію.
Значно менше зобов'язань, ніхто нікому нічого не винний.
Потребують іншої мотивації.
Камерні ігри з друзями.
Інколи маєш достатньо часу та грошей, щоб просто приділяти час своєму хобі. І нехай весь світ горить, у тебе є більш нагальні справи.
Той самий розподіл, що і раніше, згідно того, як добре знаєш своїх гравців. В цілому, тут справа в тому ж, що і раніше - позиціонування себе. Маєш не фінансову мотивацію? Водиш безкоштовно.
Випадки, що я розглядаю тут, близькі до енциклопедійних, де всі за столом стараються якнайкраще, не зважаючи на те, що гра дісталась групі безоплатно, а майстер може "зрізати кути". Або навпаки, анітрохи не стараються. Реальність, як завжди, десь в проміжку.
Безкоштовні ігри з незнайомцями.
Добре підходять тим гравцям, які мають більше часу, аніж грошей, та віддають перевагу "іграм без зобов'язань".
Це двосічний меч. Як майстер, так і гравці, у будь-якій спірній ситуації мають аргумент, що вони за це гроші не платять, і нікому нічого не винні. Тобто, гравцю можна не читати лист персонажа, майстру не готувати карти, усім спізнюватися на гру, та взагалі поводитися, як Той Гравець - вони ж за це не платять.
Чудовий спосіб для майстра здобути широкий спектр досвіду, бо на такі відкриті ігри можуть прийти надзвичайно різні люди. Адже ця гра доступна для всіх, хто має достатньо вільного часу. Тож варто бути готовим вчитися конфлікт-менеджменту, протидії булінгу, відкриттю прихованих талантів та низці навичок, яких ніколи не прагнув, але здобув.
В той же час, потрібно мати серйозну мотивацію, адже гроші поза питанням - стати кращим майстром, розвивати спільноту, залучити нових гравців, тощо.
Безкоштовні ігри з друзями.
Мають більш камерний характер.
Майстер так само готується, вкладає час та зусилля, тож що тут для нього?
Ви просто збираєтесь класно провести час, і вам цілком зрозуміло, навіщо - пограти в улюблену гру з друзями. Тут цілком можливо, що в групі майструють по черзі, і це прекрасний підхід, щоб хтось один не задовбався надмірно.
З неочікуваних недоліків варто відмітити, що деякі групи друзів збираються, щоб зібратися, а не на гру. І чим далі ми поринаємо в чарівний світ після 30-ти, тим частіше такі зустрічаються.
На перший погляд, все круто, та якщо ви - майстер, що звик вести сюжет і епічний наратив, то гравці будуть проводити час разом і спілкуватися. Незалежно від того, чи відбувається на фоні сюжет.
Окрім того, в групах друзів довше тримається довіра, що є плюсом. Та кожен конфлікт за межами може вилитися на грі або вплинути на склад партії.
Додаткові моменти.
Водити безкоштовно - класно, та це може виснажувати. Тоді, не маючи "резервної" грошової мотивації, стає складно вкладатися в гру так, як раніше.
Плюс життя трапляється, і гравці можуть депріоритезувати безкоштовну гру, особливо якщо ви не дуже добре знайомі.
І, звісно ж, будь-які покращення процесу - друк матеріалів, купівля рулбуків та інше, лягає на майстра. Класно, коли така можливість є, та це може вплинути на рішення.
Або можна скинутися з друзями на рулбук нової системи, яка всім цікава, і почитати по черзі.
Що я для себе вирішив?
Спершу пристрасть, потім гроші.
Порахувати, скільки часу і коштів йде на підготовку. Перевести оплату гравців в погодинну ставку.
Засмутитися цифрам, не повертатися до них. Сподіватися, що колись це буде рентабельно.
Допоки є час і можливість - це мені підходить.
Ти дістався кінця поста, де мала б бути відповідь на просте питання, але стоїш тут сам, і думаєш, що робити.
Колись я почув, що запорука успішного успіху: "Спершу пристрасть, а потім гроші".
Це має сенс і тут, бо, на мою думку, основним в іграх є саме процес. Веселощі, гарно проведений час, відпочинок та історії, які група буде розказувати довгі роки після. Це можна монетизувати, о так. Втім, тоді основним стане процес монетизації.
З точки зору цифр, спробуємо порахувати.
(Кількість гравців * вартість гри)/тривалість гри в годинах = погодинна ставка
Якщо це викликає обурення - вітаю, перше коло пройдено.
Візьмемо стандартну групу з 4 гравців, бо більше може бути складно.
Вартість в 250грн. з гравця, що трошки вище середньої, адже ми сповнені рішучості заробити іграми перший мільйон.
Тривалість гри порахуємо в 4 години, бо тоді можна за вихідний провести дві.
(4 * 250)/4 = 250 грн/год
Звучить непогано, хіба ні? А якщо брати по 6 гравців, то буде 375грн/год! Або 3000 за дві гри, проведені в суботу. Думаю, ви зрозуміли математику.
Втім, в цій формулі бракує часу підготовки.
(Кількість гравців * вартість гри)/(тривалість гри + підготовка) = погодинна ставка
Візьмемо всі ті самі цифри з попереднього прикладу, окрім підготовки.
З мого досвіду, підготовка опублікованої пригоди займає 1-2 години підготовки на кожну годину гри. Візьмемо 2, щоб напевно.
(4 * 250)/(4 + 8) = 83.[3] грн/год
Ой. Це вже не так класно. Навіть при 6 гравцях це вже 125.
Ще в цій формулі можуть бути присутні:
- комісія локації проведення (клуб, антикафе, тощо);
- вартість проїзду до локації проведення;
- ціна рулбуків, пригод та додаткових матеріалів;
- карти, мініатюри, роздаткові матеріали;
- кава, обід на локації;
- час на пошук гравців;
- інші, специфічні для вашої гри витрати.
І тоді погодинна ставка легко падає до 15-25грн. Для контексту, на час написання статті, в Києві можна знайти роботу промоутером за 100 грн/год при зайнятості в 3 години на день. Але і роздавати флаєри це не те саме, що вести гру.
Як вирішити?
+ підготувати одну пригоду і провести багато разів;
+ використовувати допоміжні ресурси для підготовки;
+ робити довші ігри з меншою підготовкою;
+ грати онлайн і не мати частини наведених вище витрат.
Ідея в тому, щоб спробувати оцінити це максимально вичерпно і зрозуміти, що працює.
І тут я додам власного досвіду.
Водити постійно одну і ту саму пригоду більше трьох-чотирьох разів мені стає нудно. Тому час на підготовку неминуче витрачається. Так, я отримую від підготовки не менше задоволення, аніж від самої гри, але це мій guilty pleasure.
На мої улюблені самописні сюжети офлайн я легко можу вкласти по 4-5 годин підготовки на одну годину гри.
Тому що сюди я рахую:
+ написання сюжету;
+ пошук 3д моделей мініатюр, їх друк та фарбування;
+ друк карт і матеріалів;
+ створення роздатки та елементів сюжету;
+ малювання карт в Dungeondraft;
+ сюжетно-специфічні штуки.
Додаткові витрати?
+ рулбуки систем і додаткові матеріали з DriveThruRPG;
+ 3д моделі для друку;
+ витратні матеріали для друку;
+ 3д принтер;
+ сюжетно-специфічні штуки.
Так, це все збиралось не за один день, і є результатом довгої і кропіткої роботи. Погодинна ставка, в цьому випадку, настільки мізерна, що мені ніяково просити з гравців гроші. Бо вони не тільки не зможуть компенсувати мені витрати, а і ніколи не просили мене робити це саме так. Чи буду я робити інакше? Хіба за інших обставин.
Для мене це захопливий процес, від моменту, коли о третій ночі я хапаюсь за телефон, щоб занотувати явну дичину штибу: "Тут час перетворюється на простір", до моменту, коли гравець каже "Вау" після шести годин гри. І оскільки це про процес, а не про гроші, спробувавши різне, я вирішив водити рідше і безкоштовно, але краще і так, як мені того хочеться.
Чому це важливо для мене?
Якщо це означає, що гравець, який хотів спробувати, не має грошей - це буває з кращими з нас.
Та ніякий брак коштів не зупинить його на шляху до гри, час якої настав.
Якщо це означає, що гра переноситься на пізніше, бо хтось із гравців захворів - це про те, що решті цінно грати в повному складі.
І можна ще раз потішитися, що ми пережили пандемію.
Якщо це означає, що ми робимо в кампанії перерву на півтора роки - це не критично, адже ми підхопимо з того моменту, де зупинились.
Або в тому моменті, в якому ми пам'ятаємо зупинку.
Якщо це означає, що наступна гра на відкритий стіл буде на наступному фестивалі DiceCon - це нормально.
Бо у гравців будуть горіти очі після, і це головне.
Якщо це означає, що я відкладаю купівлю матеріалів на Кікстартері на тиждень або два - це не страшно, навіть якщо я буду грати її через рік.
Досі чекаю на мій екземпляр Mothership, до речі.
І все це хобі, як не крути, про пристрасть, пріоритетнішу за гроші. Не навпаки.
Вже традиційно, спробую підсумувати. Групи різні, майстри різні, обставини різні, і універсального рецепту тут я не бачу. В той же час:
Брати гроші за ігри - нормально. Не брати - теж нормально.
Допоки всіх гравців (включно з майстром) це влаштовує.